Мати відривається від роботи, дивиться. А дочка примірює до чорного пальта білий ковнірчик з заячої шкурки (Мирослав Ірчан, II, 1958, 117); Перекупка.. вигукує: «Е, є! коралі добрі! дивіться ж бо, молодичко! Ось купи, моя любочко, купи, приміряй до лиця!» (Марко Вовчок, I, 1955, 14); А батько підійшов до стінки, відшукав вільне місце, приміряв до неї якийсь портрет (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 5); Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкії вибирає та кроїть та приміряє на панночку (Марко Вовчок, I, 1955, 107); — Ось напроти нас живе кравець. Оцей шиє! Цей уже як приміряє, як піджене, то справді красота (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 43);